Номінація:  “Бібліотека -  виховний простір    навчального  закладу.”
Тема: “ Бібліотека - важлива   ланка

національно-патріотичного виховання.”

ЗМІСТ

 

ВСТУП ___________________________________________________________ 3-4

РОЗДІЛ  1. Формування національно-патріотичного виховання через освітницьку діяльність_______________________________________________________ 5-10

1.1. Мета, завдання, принципи національно-патріотичного

виховання учнів __________________________________________________ 5-8

1.2. Суспільне значення патріотизму_________________________________ 9-10

РОЗДІЛ 2. Запровадження інноваційних форм роботи бібліотеки.

з  метою формування свідомого громадянина і патріота _________________11 -20

2.1. Інноваційні форми роботи .Інтегровані бібліотечні уроки ___________ 11-17

2.2. Інноваційні форми роботи. Музейно-краєзнавчі,  літературні

кав ¢ярні ________________________________________________________ 18-20

2.3. Інноваційні форми роботи. Гурток патріотичного спрямування

«Юний патріот»__________________________________________________ 20-24

ВИСНОВКИ _______________________________________________________ 25-26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ____________________________________ 27

ДОДАТКИ, ФОТОМАТЕРІАЛИ________________________________________ 28-46

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

                     «Патріотами не народжуються – ними стають у процесі становлення особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну людину. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які виникають у пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвиході, щоб захистити свою незалежність і волю. Патріотизм – це святе почуття, яке не піддається осміюванню, яке кличе на подвиг і навіть приводить до самопожертви в ім’я Батьківщини»                  

                   (О.А.Захаренко).

           Тема “Бібліотека – важлива ланка національно-патріотичного виховання” обрана мною не випадково, тому що за фахом я – історик, і до плекання любові до Батьківщини відношусь дуже сумлінно. На фоні останніх подій в Україні, військових дій на Сході, має сформуватися новий свідомий громадянин  суверенної держави. Розвиток такого громадянина має починатися від народження і рости разом з ним.

           Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з учнями та модернізації навчально-виховного процесу.

           Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий,   високоосвічений,    життєво   компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

           Головною домінантою національно-патріотичного виховання учнів є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самого  себе, активної, за формою, та моральної, за змістом, життєвої позиції.

           Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології.

           Сьогодні сформоване соціальне замовлення на ефективні виховні системи й технології. Зростає увага до виховання засобами музеїв, театральної педагогіки, дитячого та юнацького спорту. Створюються реальні умови для прояву творчих здібностей молодих людей. Сучасна молодь добре інформована щодо процесів в різних сферах науки, техніки, соціального життя; динамічно оволодіває сучасними комунікаційними технологіями.

           Усе це створює сприятливі умови для розвитку національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовно-моральному, патріотичному  вихованні підростаючого покоління.

           Відповідно логіки викладення матеріалу, якої потребує розкриття обраної теми, робота структурована наступним чином: Вступ, два основних розділи (кожний з яких, відповідно, має декілька підрозділів), висновки, список використаних джерел. Обсяг роботи -   46сторінок,  з яких додатки10. Список використаної літератури -  11позицій

РОЗДІЛ 1. Формування національно-патріотичного виховання через освітницьку діяльність.

1.1. Мета , завдання , принципи національно-патріотичного виховання учнів.

           Сучасний етап розвитку України особливо потребує від бібліотекаря здійснення системних заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молоді, зокрема з огляду на потребу підготовки потенційних кандидатів для прийняття на державну, військову службу.

           Одним з головних  принципів Державної  національної програми освіти є формування всебічно розвиненої особистості, яке не можливе без відродження духовності, без виховання дітей на високих моральних і духовних цінностях.

           Мета національно-патріотичного виховання полягає у створенні методологічних засад для системної і цілеспрямованої діяльності щодо виховання молодої людини — патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

           Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття молодими громадянами  соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина Української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.

           Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту.

           Національно-патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує всі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, науку, історію, державу, право. Це передбачає визначення і реалізацію першочергових і перспективних заходів, спрямованих на формування громадсько-активної життєвої позиції молодих громадян, зразкове виконання обов'язків.

           Завдання :

• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки — Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;
• сприяння     набуттю      учнів   соціального        досвіду, успадкування

           духовних та культурних надбань українського народу;

• формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;
• формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;відновлення і вшанування національної пам'яті;
• утвердження в свідомості  об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;
• формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;
• підтримання кращих рис української нації — працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;
• сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я; задоволення естетичних та культурних потреб особистості;виховання здатності  протидіяти        проявам      аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання.

          Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів - міцно і органічно засвоєних загальнолюдських і українських національних цінностей.

          Бібліотека, як важлива ланка національно-патріотичного виховання, керується основними принципами :

• принцип національної спрямованості виховання, який передбачає формування у молоді національної свідомості, любові до України, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, здатності зберегти свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
• принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.
• принцип гуманізації виховного процесу зосереджує увагу на особистості як вищій цінності.
• принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
• принцип цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу, передбачає забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи.
• акмеологічний принцип вимагає орієнтації виховного процесу на вищі морально-духовні досягнення і потенційні можливості особистості, створення умов для досягнення нею життєвого успіху, розвиток індивідуальних здібностей.
• принцип особистісної орієнтації означає, що загальні закони психологічного розвитку проявляються у кожної людини своєрідно і неповторно.
• принцип життєвої творчої самодіяльності передбачає становлення особистості як творця свого життя, який здатен приймати особисті рішення, і нести за них відповідальність, повноцінно жити і активно діяти, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни.
• принцип толерантності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, формування у вихованців відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, здатності диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру, як невід'ємну частину загальнолюдської.
• здорового способу життя; підвищення престижу та привабливості державної та військової служби;

1.2.     Суспільне значення патріотизму.

           В основі будь-якого суспільства лежить система цілей, яка виробляється на основі культури суспільства і системи цінностей цього суспільства.

           В Україні патріотизм повинен бути введений в ранг національно значимої і об'єктивно необхідної цінності, тому що він являє собою одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями. Патріотизм поєднує в собі любов до своєї Вітчизни, за свій народ, гордість за їх минуле і сьогодення, готовність до їх захисту.

           Патріотизм являє собою свого роду моральний фундамент суспільної і державної будівлі, опору його життєспроможності, одна із першочергових умов ефективності функціонування системи соціальних і державних інститутів. Патріотизм можна віднести до вищих форм проявлення духовності.

           В суспільстві що склалось і розвивається засвоєння патріотичних цінностей і норм життя - це перш за все об'єктивний, керований процес. Патріотизм не закладений в генах, він явище соціальне по своїй природі і тому не успадковується, а формується.

           В Україні, по причині запровадженої „реформи школи", зруйновані базові, історично складені суспільні цінності, серед яких важливу роль в підтримці життєспроможності, виробленні державної системи відігравав патріотизм. Внаслідок цього у нас в країні активно розвився патріотичний нігілізм - несприйняття позитивної цінності Батьківщини як такої, тобто несприйняття особливого і не замінимого місця Батьківщини в системі людських цінностей. На початковій стадії становлення української державності реалізовувалась матеріальна модель суспільства, яка повністю ігнорувала духовну єдність поколінь і спільну культурну спадщину, ідеологічний аспект, виражений в переконаннях і поглядах, що має ціннісну основу.

           Зараз,внаслідок  революції  гідності,  внаслідок військових дій на Сході України,  ми маємо можливість відродити український патріотизм . На прикладах героїзму не персонажів з фільмів та  книг, а героїв реального часу, тих , хто може жити через дорогу або на сусідній вулиці. Пускаючи через призму подій у своє серце прагнення захисту Батьківщини, родини і всього того що любить і що цінує людина.

 

 

           Любов до Батьківщини у дитини формують різні чинники.  Базовим інститутом в системі формування патріотизму є сім'я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про „Малу Батьківщину". Діти вдома слухають розповіді дідусів і бабусь з яких з гордістю дізнаються про героїчні і трудові подвиги своїх рідних в будівництві могутньої держави. Бачать фактичне підтвердження тому: фотографії, газетні публікації, державні нагороди.

Завдання бібліотеки зацікавити учня історичним минулим,  життям різних епох, біографіями героїв, навчити мислити як громадянина держави з глибоким історичним корінням .Зміст патріотизму визначається духовним і моральним кліматом суспільства, традиціями, колективним досвідом попередніх поколінь.

РОЗДІЛ 2. Запровадження інноваційних форм роботи бібліотеки з  метою формування свідомого громадянина і патріота.

2.1. Інноваційні форми роботи. Інтегровані бібліотечні уроки

            «Інноваційні технології» — це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь про­цес навчання — від визначення мети до одер­жання результатів.

           Саме така технологія може бути найбільш ефективною, бо ґрунтується на потребах та інте­ресах учнів.

           Варто поцікавитись в учнів:

• Що вам подобається, а що — ні у викладанні теорії?
• Що значить для вас бути цікавим?
• Які види діяльності вам більше до вподоби?

          Переорієнтація освіти на особистість учня, фор­мування людини, спрямованої на самовиховання, потребує дотримання таких принципів організа­ції навчально-виховного процесу, як:

• гуманізація та гуманітаризація;
• єдність загальнолюдського та національного;
• розвиток і саморозвиток учня  у процесі навчання;
• співробітництво, співтворчість;
• індивідуалізація та диференціація;
• оптимізація процесу навчання.

           Однією з виразних тенденцій оновлення на­вчання є пошук нестандартних (інноваційних) занять.

           Педагогічна суть таких занять полягає в тако­му структуруванні змісту й форми, які б виклика­ли інтерес в учнів і сприяли б їхньому розвитку та вихованню.  Поширеними серед нестан­дартних є інтегровані бібліотечні уроки.  Головне місце на таких заняттях відводить­ся елементам творчого пошуку. У процесі про­ведення інтегрованих занять формують мислення учнів. Їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості. Навчальні і трудові вміння.                   Творча активність учнів не виникає сама по собі. Її треба стимулювати , створюючи відповідну атмосферу на уроці. Творчість бібліотекаря стимулює творчість учня. Найбільш ефектним є урок коли всім цікаво вчитися. 

           Інтегроване заняття — це заняття, яке прово­дять з метою розкриття загальних закономірнос­тей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.

           Інтегровані заняття ставлять за мету об'єднати споріднені блоки знань із різних навчальних пред­метів навколо однієї теми з метою інформаційного та емоційного збагачення, сприйняття, мислення, почуттів учнів. Це дає можливість пізнавати явище з різних сторін, досягнути цілісності знань.

           Інтегроване заняття може будуватись у межах одного навчального предмета (внутрішньопредметна інтеграція) або шляхом інтегрування кількох навчальних дисциплін (міжпредметна інтеграція), або на змістовій основі інтегрованого курсу.

           Важливою умовою ефективного використан­ня інтегрованих засобів навчання є з'ясування істотних відмінностей між уроками з використан­ням міжпредметних зв'язків, уроками інтегрова­ного змісту та інтегрованих курсів. Міжпредметні зв'язки передбачають включення в заняття за­вдань і питань з інших предметів. Ці завдання ма­ють додаткове значення. Це окремі короткочасні елементи заняття, що сприяють більш глибокому сприйняттю й осмисленню понять, що вивчають­ся. Інтегроване заняття поєднує в собі блок знань з предметів, що інтегруються навколо однієї теми.

           Класифікація інтегрованих занять

           Інтегровані заняття, подібно до традиційних, можна класифікувати за певними ознаками.

За дидактичною метою

• Інтегровані заняття засвоєння нових знань;
• інтегровані заняття формування практичних умінь і навичок;
• інтегровані заняття узагальнення і системати­зації знань;
• інтегровані заняття — контрольні заняття.

За етапами навчальної діяльності

• Вступні інтегровані заняття;
• інтегровані заняття первинного ознайомлення з матеріалом;
• інтегровані заняття формування понять, ви­вчення законів і правил;
• інтегровані заняття застосування знань на практиці;

Інтегровані заняття як засіб розвитку особистості

• інтегровані заняття формування практичних умінь і навичок;
• інтегровані заняття повторення та узагальнен­ня матеріалу.

кількість нових фактів, різноманітних про­цесів, розкриваються перспективи одержання знань з цього розділу.

          Більшість викладачів вважає, що друга класи­фікація більше підходить до інтегрованих занять. Майже в усіх типах інтегрованих занять наяв­ні такі структурні елементи:

• вступна частина: мотивація, актуалізація опо­рних знань, уявлень, умінь учнів оголошення, повідомлення та очікуваних навчальних ре­зультатів;
• основна частина: пошук, отримання й ана­ліз учнями нової інформації, конструювання знань і умінь, осмислення;
• підсумкова частина: рефлексія учнів з приводу власної діяльності на уроці та її результатів, самооцінювання, оцінювання.

          Завдання інтегрованих занять.

• Інтегровані уроки первинного ознайомлення з матеріалом передбачають переважно сприй­мання й усвідомлення учнями практичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами матеріалу, що вивчають.
• Інтегровані уроки з формування понять передба­чають вивчення нового матеріалу, виведення законів і правил, тобто осмислення всього ви­вченого на основі формування понять.

          На інтегрованих уроках формування практичних умінь і навичок головну увагу звертають на ви­конання вправ під час вивчення нового матеріа­лу (вступні мотиваційні та пізнавальні вправи), первинне застосування нових знань (пробні вправи, самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях, творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи)).

• Інтегровані заняття застосування знань передба­чають осмислення змісту, послідовності засто­сування, способів виконання дій, самостійне виконання учнями завдань під контролем; звіт учнів про роботу й тео­ретичне обґрунтування отриманих результатів.
• На інтегрованих уроках повторення та узагаль­нення матеріалу найбільша кількість часу відводиться на відтворення та узагальнен­ня понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення й систематизацію осно­вних теоретичних положень і відповідних ідей науки. На таких уроках пояснюється значна кількість нових фактів. Різноманітних процесів, розкриваються перспективи одержання знань з цього розділу.

Мета інтегрованих занять полягає:

1. у        формуванні в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізації їхньої пізна­вальної діяльності;
2. підвищенні якості засвоєння матеріалу;
3. створенні творчої атмосфери в колективі;
4. виявленні здібностей учнів та їх особли­востей;
5. формуванні навичок самостійної роботи з до­датковою літературою, таблицями міжпредметних зв'язків, опорними схемами;
6. підвищенні інтересу учнів до матеріалу, що вивчають;
7. ефективній реалізації розвивально-виховної функції.

Завдання бібліотекаря і учителів-предметників, які беруть участь у підготовці інтегрованого уроку, полягають:

1. у        визначенні змісту та обсягу навчального ма­теріалу з предмета, який вони викладають, відповідно до поставлених цілей та завдань ін­тегрованого заняття;
2. виборі форм і методів реалізації навчального матеріалу;
3. виділенні об'єктивних зв'язків між базовими знаннями, які можна інтегрувати;
4. урахуванні специфіки кожного навчального предмета та його можливостей у розкритті за­гальних законів, теорій, ідей, які є інтегруювальною основою кількох навчальних пред­метів.

          У ролі координатора виступає ведучий – бібліотекар та викла­дач-асистент з цієї проблеми. До його обов'язків входить, перш за все, конструювання змісту дидактичного матеріалу, визначення його оптимального обсягу й ролі кожного викладача на занятті, засобів їхньої взаємодії та активізації діяльності учнів у процесі заняття, раціональної технології реалізації змісту інтегрованого заняття, досягнення мети.

Підготовка інтегрованих занять передбачає:

1. аналіз робочих навчальних програм;
2. зіставлення тем і матеріалів різних предметів з метою виділення тем, близьких за змістом або за метою використання;
3. визначення завдань заняття;
4. розробляння та проведення заняття.

          Інтегрований підхід передбачає не лише інте­грацію знань з кількох дисциплін, а й викорис­тання прийомів і методів навчання, які підвищують позитивну мотивацію учнів, забезпечують розви­ток їх критичного мислення та творчих здібнос­тей. На заняттях найчастіше застосовуємо такі:

• Припущення на основі запропонованих слів. Цей метод застосовують під час актуалізації для того, щоб налаштувати учнів на сприйняття художнього тексту, який вони будуть читати або слухати на занятті. Учні в парах або малих групах спільно складають певну історію, вико­ристовуючи кілька слів, узятих із твору.
• План-характеристика персонажів. Завдання, під час виконання якого застосовують графіч­ний організатор, щоб допомогти учням про­аналізувати головних персонажів. Цей метод допомагає учням записати риси героїв і гра­фічно зобразити їх з метою порівняння та про­тиставлення.
• Музей речей-асоціацій. Музей речей письменни­ка. Учні по черзі демонструють речі, з якими асоціюється життєвий і творчий шлях пись­менника. Виникає ефект присутності цієї лю­дини поруч.
• Метод інсценізації. Цей метод передбачає дещо іншу активність учнів. Тут вони перебирають на себе ролі учасників подій. На заняттях, які проводять методами випадків чи ситуа­цій, учні аналізують та оцінюють проблему, оперуючи логікою або методом дедукції. Для інсценізації створюють штучні умови, ролі ви­конує лише частина (можливо, 2-4) учня (інші виступають як спостерігачі).
•  Метод роботи у малих групах. Цей метод поро­джує інтерактивне мовлення, стимулює відпо­відальність та автономність учня, є кроком до індивідуалізації навчання, створює емоційно позитивний клімат, який забезпечує почуття безпеки. Так, працюючи у малих групах, за­звичай мовчазні учні стають активними учас­никами комунікативної взаємодії, долаючи власну сором'язливість і страх критики та не­схвалення з боку товаришів.
• Метод роботи з історичним документом. Зна­чення документа полягає в тому, що він спри­яє конкретизації історичного матеріалу, ство­ренню яскравих образів і картин минулого, дає відчуття духу епохи. За допомогою документа в учнів формується інтерес до історії. Залу­чення нових фактів дозволяє їм відчути дух епохи. Під час роботи з документами в учнів активізуються процеси мислення й уяви, що сприяє більш плідному засвоєнню історичних знань і розвиткові історичної свідомості, фор­муються уміння навчальної роботи: читати документи, аналізувати і визначати потрібну інформацію, міркувати, оцінювати значення документів минулого і сьогодення.
• Метод самостійної роботи учнів. Робота з навчальною та довідковою літературою. Ро­бота з навчальним посібником, довідником та іншою літературою — важливий метод само­стійної роботи учнів. У навчальних посібни­ках для учнів містяться необхідні теоретичні відомості і довідковий матеріал.
• Метод ілюстрування. Метод ілюстрування передбачає показ учням ілюстративних по­сібників: плакатів, таблиць, графіків, блок- схем, моделювання ситуацій з використанням комп'ютерних засобів тощо.
• «Мозковий штурм» — це метод колективного розв'язання проблеми, який забезпечено осо­бливими прийомами. «Мозковий штурм» по­кликаний віднайти якомога більше ідей, за до­помогою яких можна вирішити цю проблему.
• Дискусія — це форма колективного обговорення,  мета якого — знайти істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв ¢язання про­блеми. Під час такого обговорення виявляють­ся різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

          Використання цих та інших методів актив­ного навчання дозволяє відійти від традиційного проведення занять та сприятиме ви­хованню активної, свідомої, критично мислячої особистості. Застосовуючи інтеграцію знань в навчаль­но-виховному процесі, можна досягти таких ре­зультатів:

• знання учнів набувають системності;
• уміння стають узагальнювальними, сприяючи комплексному застосуванню знань, їхньому синтезу, перенесенню ідей та методів з однієї галузі науки до іншої, що, по суті, покладено в основу творчого підходу до наукової діяль­ності людини в сучасних умовах;
• посилюється світогляд на спрямованість пі­знавальних інтересів учнів;
• більш ефективно формуються переконання, досягається всебічний розвиток особистості і формування патріотичної свідомості;

          Ініціативу інтеграції застосовую в роботі, адже вважаю що вона не тіль­ки відкриває широкі перспективи для оновлення змісту освіти, але й спонукає до формування духо­вно багатої особистості, виховання учнівської мо­лоді у дусі найкращих людських цінностей, формуванню особистісних рис громадянина  України.

2.2. Інноваційні форми роботи. Музейно-краєзнавчі літературні кав ¢ярні

           Шкільний музей — одна з форм роботи, спрямована на розвиток творчої самодіяльно­сті, громадської активності учнів, реалізованої під час збирання, вивчення, обробляння, збере­ження, оформлення і пропагування матеріалів, які мають виховну, навчально-пізнавальну цін­ність. Музей повинен бути не просто зібранням матеріалів, «мертвою виставкою» фотографій і документів, а живою, дієвою силою.

           На базі шкільного музею систематично проводять просвітницьку роботу, екскурсії, музейні заняття, музейні уроки, шкіль­ні свята, лекції,читання, зустрічі з цікавими людьми. Мета діяльності шкільного музею — сприяння розвитку творчих здібностей учнів, постійному самовдоско­наленню учня як особистості, формуванню його соціальної зрілості через захоплення улюбленою справою. При шкільному музеї систематично здій­снюють пошукову роботу, яка супроводжена до­слідницькою діяльністю. Відомо, що в результаті дослідницької діяльності в учнів формуються такі риси, як допитливість, цілеспрямованість, ініціа­тивність, дисциплінованість, вимогливість, праг­нення дістатися суті. Учні з гордістю презентують свій пошуковий матеріал, почуваючись причетни­ми до музейної справи.

           Музейна педагогіка — це інноваційна педа­гогічна технологія, яка базується на інтеграції суспільно-гуманітарних наук: історії, музеє­знавстві, мистецтвознавстві,  природознавстві,  культурознавстві,  психології,  філософії та сприяє розвиткові творчих здібностей учнів.

           У своїй практиці почала використовувати му­зейні читальні та літературно-краєзнавчі кав¢ярні (5 клас — «Речові історичні джерела. Музеї». «Житло і побут давніх українців»; 9 клас — «Музеї. Народне мистецтво та повсякденне життя»,

«Народно-ужиткове мистецтво»;). На такому заході джерелом нової інформації для учнів є не тільки розповідь учителя чи екс­курсовода, але й оригінальні пам'ятки історії та культури.

           Використовую місцевий матеріал, який є невід'ємною частиною вивчення вітчизня­ної історії. Готуючись до таких заходів, опрацьо­вую фонди шкільного музею, тематичні експози­ції. Окрему увагу звертаю на те, щоб відібраний матеріал мав суспільно-корисну спрямованість, був пошуково-дослідним за характером. Під час планування музейних читалень, уроків-екскурсій залучаю також учнів до підготовки до уроку, даю їм випереджувальні завдання, готую екскурсово­дів. Це пробуджує в дітей глибокий інтерес до ви­вчення історії краю.

           Краєзнавство багатогранне за своїм змістом, оскільки в ньому поєднані істо­рія, географія, природа та етнографія, фольклор. Тому на таких заходах учимося встановлювати міжпред­метні зв'язки, інтегрувати набуті знання, синх­ронізувати події історії краю з подіями історії України.

           Для реалізації навчально-виховної мети відби­раю такі факти з місцевої історії, які в науковому плані є достовірними, допомагають правильному розумінню закономірностей розвитку історичного процесу, мають важливе освітнє та виховне зна­чення, є типовими для нашого краю, відобража­ють історичні умови його розвитку. Важливе ви­ховне значення має матеріал про трудові подвиги земляків, їхнє ставлення до праці. До уроків під­бираю матеріал, який ілюструє факти, цифри про минуле і сьогодення краю.

          Німецький учений Г. Фройденталь сформулю­вав вимоги до проведення уроків у музеї, які є ак­туальними й сьогодні: кожне відвідування музею — це урок який повинен мати триєдину мету (навчальну, розвивальну, виховну)

• учитель та учні повинні розуміти, що відвідування музею — це не роз­вага, а відповідальна робота, тому до неї необхідно готуватися;
• відвідувати музей потрібно після попередньої підго­товки і в процесі шкіль­них занять, коли діти го­тові до засвоєння;
• потрібно відмовитися від оглядової екскурсії «як складної не тільки для осмислення дитини, але й дорослого»;
• відбирати експонати для проведення екскурсій необхідно, зважаючи на вік дитини; підсумком відвідування музею має стати самостійне твор­че

завдання дитини (малюнок, твір на тему побаченого, створення моделей та інше)

           Краєзнавчий матеріал пояснюю методом ін­дукції та дедукції, тобто йдучи від індивідуально­го до загального, коли на місцевому, знайомому учням матеріалі розкриваю зміст наукових по­ложень, і, навпаки, — від загального до місцево­го розгляду. Залежно від змісту краєзнавчого матеріалу, його значення для історії країни і краю, мети , пропоную його для опра­цювання до проходження теми, на початку її вивчення, в середині чи наприкінці.

          У школі склалася традиція — залучати до краєзнавчих проектів жителів села, батьків учнів. Спільна робота з батьками стимулює пізнавальні інтереси дітей, робить пошуковий про­цес захопливим.

          Таким чином, краєзнавчі проекти відкрива­ють широкий простір для творчості, самостійної роботи учнів, сприяють формуванню ключових компетентностей, підвищують інтерес учнів до навчання та читання.

2.3. Інноваційні форми роботи. Гурток патріотичного спрямування «Юний патріот»

           Незалежна демократична Україна нині прагне стати повноправним членом європейської спільноти. Цей непростий процес передбачає утвер­дження в суспільстві загальнолюдських гуманістичних цінностей, але за умови зберігання традиційних моральних, духовних і культурних особливостей українського народу. Освітній і виховний процеси у сучас­ній школі повинні не лише формувати певні компетенції та надавати не­обхідні знання зі шкільних предметів, а й ростити громадянина України та світу, національно свідому, соціально адаптовану особистість.

           Процес духовного розвитку особистості нині, як ніколи, набуває особливого значення. Без перебільшень можна стверджувати, що майбутнє нашої молодої держави залежить від ставлення сучасних учнів до подій минулого — прекрасних і трагічних, сповнених гіркоти втрат і радості перемог. Нині, коли духовне відродження і становлення незалежної держави відбувається досить швидко, процес виховання майбутнього громадя­нина України має будуватися на принципах гуманізму і демократизму. І одним із дієвих форм патріотичного виховання учнів може стати во­єнно-патріотичний козацький клуб або гурток патріотичного спрямування.

           Гурток «Юний патріот»  діє в нашій школі чотири роки. Кожен рік працюю над новим завданням, висвітленням тієї чи іншої проблеми, створенням тематичних альбомів, виставок, концертних програм, народознавчих заходів, екскурсій, відкритих виховних годин.

           Мета роботи гуртка полягає у формуванні в учнів  наукового світорозуміння і світосприйняття, пізнанні довкілля, долученні до світової цивілізації, національної культури, традицій, звичаїв, природи, побуту населення рідного краю, національно-патріотичному вихованні.

           Завдання роботи гуртка:

• оволодіти вміннями та навичками виконання простих пошукових завдань музеїв, архівів;
• навчитися працювати зі спеціальною літературою;
• ознайомитися з археологічною, історичною та етнографічною спад­щиною рідного краю;
• набувати вмінь та навичок пошукової діяльності;
• досліджувати нерозгорнуті сторінки історії, пов'язані з прагненням народу України до волі та незалежності;досліджувати забуті факти історії Другої світової війни;
• вивчати життєві та творчі шляхи видатних земляків;
• виховувати національну свідомість та духовно збагачувати особистість.

            Гурток є найбільш гнучкою формою, яка найчастіше стає організа­ційним центром цілої низки позакласних заходів і дозволяє поєднувати і використовувати різноманітні форми позакласної роботи. Шкільний гурток базується на знаннях, здобутих учнями на уроках. Він дає мож­ливість організувати систематичні заняття за певною програмою і з по­стійним складом учнів. Робота в гуртку перетворює учнів на активних помічників учителя як під час проведення позакласних заходів, так і уроків.

           Роботу гуртка «Юний патріот» здійснюю за двома напрямами:

І. теоретичним (бесіди, лекції, доповіді, конференції, вікторини, самостійна робота);

ІІ. практичним (екскурсії, походи, експедиції).

           Як керівник забезпечую  наукове і методичне ке­рівництво гуртком: консультую учнів, рекомендую необхідну літературу, допомагаю складати плани, пам'ятки з вивчення теми, систематизувати, оцінювати й узагальнювати зібраний матеріал. У роботі гуртка особли­ву увагу приділяю вибору тематики, вивченню джерел і  плануванню.

      У вересні місяці, згідно річного плану гуртка «Юний патріот», було організовано поїздку до Чернігівського історичного музею  ім. В.В. Тарновського. Екскурсія була приурочена річниці визволення Чернігівщини  від фашистських загарбників. Учнями були відвідані три  експозиційні зали.

        Була організована  Концертна програма  до  річниці визволення Чернігівщини «Привітаймо ветеранів» (місце проведення  Козелецький геріатричний пансіонат) [додаток ] . Учні декламували вірші, співали пісні  приурочені подвигам Другої світової війни, а також інсценізували непросте життя того часу. Ветераном було подаровано вітальні листівки та квіти .

        Проведено конкурси  на патріотичну  тематику «Я люблю Україну», «Україна - моя гордість», в якому учні представили на суд журі свої творчі доробки  у формі презентацій Microsoft Office PowerPoint патріотичного змісту, а також змагалися на знання історичного минулого нашої держави.   Проводились свята народознавчого змісту: «Масляна»[додаток] , «Свята осіннього циклу», «Свята зимового циклу»

     Проведено відкритий захід «Літературне кафе «Пробудження української свідомості завдяки творам Т. Г. Шевченка» [додаток].

Мета:

- поглибити знання дітей про життя та творчість Т.Г.Шевченка - поета і художника;

- викликати інтерес до творів славетного земляка;

- вчити виступати перед аудиторією; досліджу­вати краєзнавчий матеріал;

- формувати життєві компетентності: уміння працювати з довідковою літературою, вибирати головне, використовувати засоби Інтернету;

- розвивати навички роботи в групі ( шляхом спільної підготовки укр.. страв, задля прищипування любові і поваги до української кухні як складової української культури) виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив нам поет. Захід проходив у формі захисту проектів.

               Гуртківців намагаюсь якомога активніше залучати до екскурсій. Були організовані екскурсії:

1. м. Канів на могилу Т.Г.Шевченка ,
2. м. Чернігів:-   Чернігівській  історичний музей ім. В.В. Тарновського. [фото]. 
3. Військово-історичний музей  [фото].
4. с. Новопетрівка  музей «Битва за Київ 1943р.»  [фото].
5. Екскурсія до національного  Дендропарку НАН України

 «Софіївка» , м. Умань.

6. с. Піски- батьківщина Тичини
7. м.Батурин – Гетьманська столиця   [фото].
8. смт. Козелець – Музей ткацтва

               На заняттях гуртка намагаюсь якомога більше зацікавити учнів вивченням історичного минулого своєї Батьківщини та прищеплювати любов і повагу до неї. Працюю під девізом «Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції»

               Ще одним методом роботи гуртка є самостійна діяльність вихованців. Кожен член гуртка з ура­хуванням індивідуальних інтересів вибирає тему і самостійно працює над нею. У результаті роботи гуртка кожен із вихованців оволодіває певними вміннями і навичками дослідницької діяльно­сті: складати бібліографію, анотацію, працювати з каталогом, краєзнавчою науковою літературою, з документальними матеріалами, записувати спо­гади, збирати краєзнавчий матеріал, користува­тися логічними прийомами.

               Одним із найважливіших завдань гуртка є збирання місцевих краєзнавчих матеріалів для подальшого використання їх у навчально-вихов­ній роботі у школі. Учні  із захопленням зби­рають матеріал, відшукують історичні докумен­ти, факти і відомості. Під час збирання матеріа­лів з історії краю організовуємо зустрічі й бесіди з учасниками історичних подій.

               Освітнє й виховне значення цих зустрічей і бе­сід дуже вагоме. Відомості, отримані з розповідей і бесід учасників історичних подій, є цінними історичними джерелами. Збирання кра­єзнавчих матеріалів є тільки першим етапом дослідницької роботи краєз­навців. Накопичення необхідних для висновків та узагальнення ві­домостей і фактів є підготовкою до власного дослідження. Усі записи розповідей і очевидців історичних подій, відомості, отримані з лис­тування, а також архівні і музей­ні документи, спостереження, зібрані в походах, вивчають,групу­ють за темами, систематизують, обробляють і  вже потім викорис­товують для підготовки учнівських доповідей і повідомлень, нарисів і збірок, альбомів і виставок. Постійно розвиваючи інтерес учнів до занять, необхідно не тільки урізноманітнювати методи і прийоми ро­боти, поєднувати теоретичні і практичні занят­тя, але й уміло їх чергувати: лекції змінювати екскурсією, переглядом відеофільмів, прослуховуванням і обговоренням доповідей, рефератів, походом або екскурсією.

ВИСНОВКИ

           Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344 затвер­джено національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [5].

Ключовим нормативним документом у сфері освітньої політики щодо виховання є Наказ міністерства освіти і науки, молоді та спор­ту України від 31.10.2011 року № 1243, яким затверджено «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» [4].

           Як відмічено у документі, особливої ваги набуває питання патрі­отичного виховання.

           На жаль, не можна сказати, що проблему національного виховання в сучасній українській педагогіці досліджено на належному рівні.

           Г. Гуменюк та В. Герасименко одними з перших порушили питан­ня про необхідність розвитку національної свідомості та перспективи її розвитку, запропонувавши низку цікавих ідей для реалізації їх у духо­вному процесі [2].

           Деякі особливості формування національної свідомості молоді роз­глянуті у статті І. А. Зязюна, зокрема вони пов'язані із проблемами сучасного етапу державотворення [10].

           Дуже цікаво пропонує розв'язати низку проблем національного та громадянського виховання 0. Воловенко через врахування 90-річного досвіду «Пласту» . Низку чудових практичних розробок пропонує О. І. Шкіра у посібнику «Україна — земля козацька» .

Будь-яке суспільство, що переживає перелом­ний момент, відчуває потребу в ідеї, яка об'єднала б увесь народ. У таких випадках громадська думка звертається до минулого, бо саме там слід шу­кати ґрунт для порозуміння й суспільної згоди, утвердження патріотизму та національної самосвідомості молоді, поглиблення процесу формування основ гуманістичного світогляду; пріоритетності високих моральних, культурних, національних та загальнолюдських цінностей, що сприятиме зміцненню духовної, моральної єдності суспільства; формування в молоді характерних рис патріота:

• активна підтримка і розвиток Української державності, дотримання Конституції України;
• дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, готовність до захисту Батьківщини, пошана до історичної пам'яті, любові до рідної культури, мови, національних свят і традицій, збереження та зміцнення власного здоров'я.
• підвищення зацікавленості молоді щодо державної служби та служби у Збройних силах України, готовності до захисту України, збереження та шанування національної пам'яті.
• збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення обороноздатності та безпеки.

           У нашій молодій державі справа виховання свідомого громадянина є першочерговою і нагальною, а бібліотека – важлива ланка національно-патріотичного виховання.  Адже як говорив В. Липинський: «Ніхто нам не  збудує держави, поки ми самі її не збудуємо"

Список використаних джерел

1. Зязюн І. А. Особливості формування національної свідомості на сучасному етапі державотворення / І.А. Зязун //Рідна школа. – 2006 - №9 С. 19-23
2. Гуменюк Г. Національна свідомість школярів та перспективи її розвитку/ Г. Гуменюк // Рідна школа. – 1999. - №2. – С55-61.
3. Левітас Ф. Методика викладання історії. Практикум для вчителя / Ф. Левітас, О.Салата. – Х. : ВГ «Основа», 2007
4. Наказ міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31 жовтня 20012року №1243 [електронний ресурс].- Режим доступу: www.Lib5.podelise.ru/docs/56300/index-12588.html
5. Указ Президента України від 25червня 2013 року №344 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: www.president.gov.ua
6. Медведева Є.Б., Юхневич М. Ю. Музейна педагогіка як нова наукова дисципліна// Культурно-освітня діяльність музеїв. – М.. 1997.
7. Половець В.М. Про організаційно-методичні засади діяльності кафедри українознавства та політології//Вища школа: проблеми , пошуки, тенденції: Матеріали науково-методичного семінару. – Чернігів. 1999-Вип.1.-С.5-21
8. Музей і освіта: оглядова інформація . – М., 1989
9. Ушинський К.Д. Про народність  у громадянському вихованні // Вибрані твори: И2-хт. – Т.1. – К.. 1983.
10. Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електронний ресурс] // Центр Розумкова [веб-сайт] – Режим доступу:  www.uceps.orgukr/poll.php?poll-id=399
11. Баханов К.О. Традиції та інновації у навчанні історії в школі: Дидактичний словник – довідник / .- К.О. Баханов  Запоріжжя Просвіта, 20

ДОДАТКИ