Козелець

Козелець розташований на півшляху від Києва до Чернігова поряд із відомою автотрасою Е95.Зараз Козелець (офіційно селище міського типу) є центром району. В Козельці мешкає трошки менше 9 тисяч чоловік, у Острі - понад 7 тисяч.

Собор Різдва Богородиці

В ХV столітті неподалік від Остра, вгору за течією однойменної річки, з'явилося поселення Козелець. На початку ХVІІ століття це було вже значне укріплене місто. Основною спеціалізацією мешканців Козельця стало рибальство (в місті для цього навіть збудували ставки).

1649 року, під час війни за визволення,  в Козельці сформувалась козацька сотня, яка опинилась в підпорядкуванні Київського полку. В 1654 році місто потрапило під владу Росії, а в 1656 отримав Магдебурзьке право.

В другій половині ХVІІ ст. в Козельці та на всіх навколишніх землях запанувала козацька старшина. Можливо саме тому в 1708 році Козелець став центром управління Київського козацького полку. В зв'язку з цим в 1740-60 роках тут було збудовано будинок полкової канцелярії (архітектор А.Квасов), який в майбутньому служив міським магістратом (зараз в ньому розміщено бібліотеку). Козелець був ще і резиденцією протопопа (протоієрея). За даними перепису 1766 року в місті мешкало 2273 жителя.

Іконостас собору Різдва Богородиці та цокольний ярус

Після знищення Запорізької Січі (1775) і загалом козацької влади в Україні в 1782 році Козелець став центром повіту Київської губернії, а в 1802 році - Чернігівської губернії.

В Козельці найстарішою, найбільшою та найефектнішою спорудою є собор Різдва Богородиці. Цей собор, створений за проектом Растреллі архітекторами І.Григоровичем-Барським та А.Квасовим, вважався однією з найкращих архітектурних споруд Російської імперії. Його будівництво ініціювала родина Розумовських, які на той час були дуже впливовими людьми в імперії. Особливо це стосується братів Олексія та Кирила.

Дзвіниця собору Різдва Богородиці

Історія родини Розумовських досить цікава. Родом вони з села Лемеші, що в кількох кілометрах від Козельця. Олексій Розумовський (1709-1771) ще хлопчиком співав у церковному хорі. Тут його запримітив полковник Федір Вишневський, який умовив хлопця, що мав чудовий голос, поїхати до столиці. В Петербурзі Олексій, який був тоді ще не Розумовським, а Розумом, потрапив у придворний хор. Гарний хорист дуже сподобався цесарівні (майбутній цариці) Єлизаветі Петрівні. Вона призначила Олексія спочатку управителем одного з царських маєтків, а згодом гоф-інтендантом, що керував усім майном царського двору. 1744 року він отримав титул графа, а ще через деякий час таємно повінчався з царицею Єлизаветою. В 1756 році Олексія Розумовського було призначено російським фельдмаршалом, але значно раніше він перевіз у Петербург свого молодшого брата - Кирила.

Кирило Розумовський (1728-1803) отримав блискучу європейську освіту (навчався в Кенігсберзькому, Берлінському та Страсбурзькому університетах). Зважаючи на це, та відповідно до бажання імператриці у 1746 році Кирила було призначено президентом Імператорської академії наук. Але для українців він більше відомий як останній козацький гетьман (1750-1764). Після скасування гетьманства він став генерал-фельдмаршалом.

Центр Козельця

В середині ХVІІІ століття родина Розумовських була однією з найбагатших в Росії. Саме в цей час і звели величний собор Різдва Богородиці. Фундаторкою собору стала мати братів Розумовських, Наталія Дем'янівна. Придворна статс-дама (в минулому звичайна сільська жінка) зініціювала будівництво великої церкви у рідному селі Лемешах. І майже одночасно вона за підтримки сина-гетьмана розпочала будівництво величезного собору у Козельці, який будували протягом 11 років (1752-1763). Керували будівництвом архітектори Квасов та Григорович-Барський. Храм звели у стилі пізнього бароко, але з елементами української народної архітектури. Трохи пізніше (у 1770) поряд з храмом було збудовано велику (висотою 50 метрів) дзвіницю.

Собор Різдва Богородиці п'ятибанний (хоча побіжний погляд створює враження, що куполів більше). До характерних особливостей собору можна віднести ефектну (навіть помпезну) декоративну ліпнину, бічні виходи на паперті та цокольний поверх, який додає і без того великому храму ще більшого об'єму. Все це, а особливо інтер'єр, приводить цінителів архітектури у захват (мене в тому числі).

Вознесенська церква

За дві з половиною сотні років собор Різдва Богородиці пережив немало лиха, але найбільше дісталось йому у ХХ столітті від фашистів і більшовиків. Він був і табором для військовополонених, і конюшнею, і заготконторою. Але доля була милостивою до храму. Його не зруйнували, не розібрали на будматеріали. Час майже не пошкодив храм. Навіть унікальний іконостас висотою у 27 метрів зберігся відносно непогано. Хоча кажуть, що кілька років тому собор стояв брудним, потрісканим і облущеним. Але розпочались реставраційні роботи і храм поступово стає схожим на те, чим він є насправді - на архітектурний шедевр. Зараз роботи з відновлення собору не завершені, але він й без "штукатурки" виглядає просто супер. Єдине погано - дуже великий, ну ніяк повністю не влазить в об'єктив.

Миколаївська церква

Ще одну пам'ятку Козельця - будинок полкової канцелярії - будували дев'ять років (1756-1765). Будівництвом керували ті ж архітектори, що будували собор Різдва Богородиці. Виконувалося будівництво на замовлення полковника Дарагана (його дружина була сестрою Розумовських). Після скасування полкового устрою в Україні (1781) споруда виконувала функції козелецького магістрату. Дарагани мали маєток у Козельці. Деякі із споруд маєтку існують і зараз.

Є в Козельці ще дві великі церкви - Миколаївська (1781-1784) та Вознесенська (1866-1874). Миколаївська церква збудована в стилі пізнього бароко, хоча в архітектурно-декоративному вирішенні застосовані також прийоми, характерні для класицизму. Вознесенську церкву звели майже на сторіччя пізніше. Це п'ятибанна (чотири бічні бані декоративні) цегляна, хрестоподібна в плані споруда. Бічні верхи церкви схожі на оборонні вежі. Загалом церква є рідкісним прикладом своєрідного трактування традиційного для Лівобережної України XVII-XVIII ст. хрестового п'ятибанного храму. Зараз у Вознесенській церкві музей ткацтва.

Будинок полкової канцелярії

В 2004 році до Козельця з далекої Аргентини прибув Андрій Розумовський, прямий нащадок Кирила Розумовського - останнього українського гетьмана. Прибув він не сам, а з нареченою - аргентинкою Урсулою. У соборі Різдва Богородиці відбулося їхнє вінчання.

Садиба Дараганів: флігель та кам'яниця

На околиці Козельця, в межах колишнього села Покорщина, збереглася садиба полковника Юхима Дарагана, чоловіка Віри Розумовської. Точніше те що залишилось від садиби: закинутий дерев’яний флігель, що світить пустими віконницями без шибок, захаращений бідний парк та комора-кам’яниця – ось і вся садиба. Подумати тільки, ще у 1975 році тут знімали радянський фільм «Звезда пленительного щастья» (це про декабристів).

Унікальною будівлею садиби Дараганів є кам’яниця. Збудована у середині XVIII століття ця споруда виконувала одночасно і господарські і фортифікаційні функції. Свого часу тут був арсенал Дараганів, потім льох. В радянські часи кам’яницю перетворили на типову колгоспну комору, а зараз вона стоїть пусткою і потихеньку руйнується.

Перед історія Усього за годину їзди від Києва розташоване невелике містечко – Козелець, яке у XVIII столітті було повітовим центром. Жили в ньому полкові старшини, по вуличках роз'їжджали карети, і життя в містечку кипіло. Навіть, сама імператриця відвідувала Козелець. Але часи змінюються, про колишню пишноту Козельця сьогодні нагадує лише величний собор Різдва Богородиці та дзвіниця при ньому. Історія храму пов'язана з навдивовижу цікавим випадком, не розповісти про який просто не можливо. Отож, розпочинаємо. З Козельцем і зокрема із собором Різдва Богородиці пов'язана дивовижна доля однієї з найвідоміших родин України та й усієї Росії – сімейства Розумовських. Якось імператриця Анна Іоаннівна відрядила до Угорщини за токайським вином полковника Федора Вишневського. Повертаючись назад, вже будучи на Чернігівщині, полковник так змерз, що зайшов погрітися в маленьку сільську церковку. У храмі було багато народу. Співав хор. Гостре вухо Вишневського вловило дивовижний тенор. Полковник був настільки вражений цим голосом, що на ранок відвіз його власника, 22-річного Олексу Розума, у далекий Петербург. Олексій відразу потрапив до придворного хору, де його запримітила сама Єлизавета. А згодом уже не Розум, а Розумовський став керуючим одного із царських маєтків, а незабаром у чині гоф-інтенданта він уже став розпоряджатися усім майном царського двору. А ще через деякий час став фаворитом цесарівни Єлизавети Петрівни. Олексій Розумовський та Єлизавета За переказами, 24 листопада 1742 року вони таємно обвінчалися у селі Перово, що під Москвою. Олексій змінив своє прізвище на Разумовський. Через два роки імператриця здійснила велику подорож через Глухів і Козелець до Києва. У Козельці імператриці сподобалося. Там вона познайомилася з ріднею свого маргінального чоловіка (Прим.Ред.: можна не погодитись з автором у використанні терміну "маргінального" і наполягати на доцільності терміну "морганатичного". З Академічного словника:  "Розумовський Олексій Григорович(1709-1771), граф, генерал-фельдмаршал (1756). Брат К. Г. Розумовського. З українських козаків. Учасник перевороту 1741. З 1742 морганатичний чоловік імператриці Єлизавети Петрівни). Через якийсь час Олексію і його братові Кирилу, майбутньому гетьманові України, було подаровано графський титул. Відтоді засяяла щаслива зірка роду Розумовських, слава якого поширилася всією Європою. Отримавши вищу освіту у трьох університетах Європи, Кирило Розумовський вніс найбільш істотний внесок у будівельну діяльність родини. Для нього архітектура була не тільки сферою розкішного життя аристократа, але й справжнім особистим захопленням. Собор На піку своєї могутності Розумовські багато будували у рідних місцях, на Чернігівщині, у тому числі й у Козельці. Зведений ними собор Різдва Богородиці (1752-1763), по праву вважається одним із найкращих барокових споруд на терені України середини XVIII століття і є шедевром церковного зодчества. Проектував собор архітектор Растреллі, а саме зведення відбувалося під керівництвом архітекторів І.Г. Григоровича-Барського й А.В. Квасова. Розписував його фамільний художник Розумовських – Г. Стеценко. "...Не тільки в Чернігові, але навіть у самому Києві немає такого собору", – так було написано в журналі. Собор зводився протягом 11 років (1752-1763). Щоб увінчати його величними куполами, насипали під'їзну дорогу довжиною в декілька кілометрів, по якій підвозили необхідні конструкції. Важкі часи З відходом благодійників у кращі світи собор почав потроху занепадати. Документ, датований 1905 роком, у якому церковники звертаються до мирян допомогти відновити храм... З 1934 року собор перестає функціонувати як храм. Під час Великої Вітчизняної війни німці влаштували в ньому стайню, а згодом – табір для військовополонених. А радянська влада через деякий час – заготконтору, склад для овочів й інших товарів. Під час бомбування були ушкоджені бані й дзвіниця. На щастя, не дуже постраждав іконостас Сьогодні в соборі майже щонеділі проходять вінчання... Колись отут були зачаровані архітектурою і розписом собору Олександр Пушкін і Микола Лисенко, Микола Садовський і Марко Кропивницький, Олександр Довженко й Іван Козловський, який полюбляв випробувати акустику порожнього храму. А Тарас Шевченко згадував про собор у повісті "Княгиня”. Кожний, хто відвідає Козелець, обов'язково помилується "величним храмом архітектури растреллівської, спорудженим Наталією Розумихою”, – писав він. Сьогодні ця пам'ятка церковного зодчества чекає на своїх благодійників. Настоятель храму отець Михаїл клопочеться про церкву й сподівається, що все-таки вдасться привести її до ладу. Храм відкритий для парафіян і гостей міста. У серпні 2004 тут вінчався підданий Аргентини Андрій Розумовський, нащадок знатного роду, зі своєю нареченою Урсулой.