Флодні 

Ще один угорський десерт – популярний пиріг Флодні і рогалики Пожоні Кіфлі. Ці легендарні солодощі готують за старовинною рецептурою угорців єврейського походження.

Флодні – не що інше, як пісочний пиріг, але з особливим і багатим «внутрішнім світом». Вся родзинка цього десерту полягає у начинці: горіхи, яблука і мак, які укладають шарами. На батьківщині Флодні традиційно готують до Різдва. Євреям, що запозичили рецептуру пирога, настільки сильно полюбилася ця випічка, що його неодмінно подають до весільного столу. Можливо, вся особливість десерту полягає у секретах інгредієнтів, адже Флодні необхідно готувати з додаванням качиного, гусячого або курячого смальцю.

Рогалики Пожоні Кіфлі – ще одна страва, приготовлена за оригінальним угорським рецептом. Їх особливість полягає у тому, що для тіста одночасно використовують і дріжджі, і розпушувач. Таким чином, рогалики виходять розсипчастими і надзвичайно ніжними. Саме такі десерти немов тануть у роті.

Медовуха

«І я там був, мед пиво пив»: ці рядки з казки пам'ятають усі. Але що ж це був за мед такий, який пили під час застілля, та ще й з пивом? Зовсім не той мед, який так любив Вінні-Пух. Адже на Русі медом називали медове вино. А просто – медовуху. І зараз цей старовинний напій повертається в Україну.Медовуха може бути варена або ставлена. Варений мед – це менш трудомісткий процес, таке вино можна пити майже відразу. А ось поки дозріє ставлений мед, має пройти не один рік. Раніше дозволити його собі міг далеко не кожен: це був напій багатіїв.Варену медовуху робили так. Розведений водою мед кілька годин кип'ятили до прозорості на повільному вогні. А потім його остуджували і додавали фрукти, ягоди, різні прянощі, трави і закваску. Після завершення бродіння і освітлення, після того, як ситний, або, як його ще називали, ярий мед, відстоявся, його можна вживати. Але, як правило, його пили після певної витримки. Міцність таких медів була різна, від хмільних напоїв до слабоалкогольних. Їх відрізняв приємний аромат, смак. А ставлений мед виготовляють без теплової обробки. Мед розводили водою, додавали туди ягоди, фрукти, трави, закваски. Суміш витримували в бочках. Після того як мед ферментувався і перебродив, його зливали, відокремлювали гущу, а те, що залишилося, переливали в барильця. Далі медове вино опускали в льох або закопували для тривалої витримки. Потім мед розводили з водою, залежно від чого медовуха ставала міцнішою або слабкішою. У разі, коли під час приготування медового вина в нього додавали хміль, процес рухався швидше. У наш час ставлений мед роблять майже таким же способом. Але тільки раніше в нього додавали хліб, а тепер для бродіння використовують дріжджі, які застосовуються при виготовленні шампанського.

Медове частування було обов'язковим під час тризни. У 945 році княгиня Ольга веліла древлянам зварити багато меду – нібито, справити тризну за вбитим ними чоловіком, князем Ігорем. Вони не знали, що варять його не для князя, а для себе, тому що київська володарка приготувала страшну помсту. Під Києвом існували цілі медові підвали, де виготовляли і зберігали цей напій. У селі Медвин, яке веде своє існування від тих княжих медоварів, досі можна побачити залишки колишніх підвалів, де десятки років витримувалося медове вино. Закуска до медовухи особлива. Це мочені яблука і горобина, квашена капуста, солоні огірки і парений гарбуз.